Це Лісовик. З літа 2014 року він живе тим, щоб повернутися в свій зруйнований будинок десь в Луганській області і поховати своїх дітей, яких розстріляли бойовики.
Лісовик - в минулому кадровий офіцер, развідник. 7 квітня 2014 року пішов добровольцем в батальйон Донбас, а потім - в ЗСУ. У серпні він потайки прокрався в свій будинок на окуповану територію, щоб відвідати своїх синів. "Я ж розвідник, я знаю, як пройти непоміченим", - говорить він. Але вдома все його життя різко перекинулося. Його будинок був зруйнований, а у дворі лежали тіла його двох синів.
"Їх розстріляли ... Я їх у дворі закопав, тому що їх просто кинули після розстрілу. А тепер у мене мета: прийти до себе додому і поховати їх по-людськи", - розповідає Лісовик.
За дві доби він з'ясував, що стріляли "кадировци". "Це були чеченці, а навів їх мій найкращий друг".
Лісовик знайшов всіх. Він мстився. "Мене позбавили всього ... Останній з тих, хто стріляв помер під Трьохізбенкою в 2015 році", - згадує Лісовик.
Він був поранений кілька разів. Останнє поранення отримав під Трьохізбенка - потрапили в засідку, підірвалися на фугасі.
"1,5 місяці коми, 4 метра кишечника видалено, ¾ шлунка і частину печінки. Осколки", - згадує він.
"У лікарні в Харкові думали, що я вже все, не жилець. Але мені є, для чого жити. Треба дітей поховати", - повторює він як заклинання.
Я не наважилася запитати, чому він не вивіз синів ... але він якось сам відповів: "Куди звідси їхати? Це наша земля, чого я звідси повинен їхати? Ми їх сюди не кликали, вони самі прийшли. Не я ж прийшов в Москву ".
Сергей Невата
